виздихати
ВИЗДИХАТИ, ає, док., розм. 1. Загинути до останнього де-небудь (про тварин, птахів і т. ін.). Та й півні кукурікають, щоб вони виздихали! (Стор., I, 1957, 90); На подвір'ї ходили олені. За огорожею лежала корова, свині. Все виздихає від отрути (Шиян, Гроза.., 1956, 567).
2. зневажл. Вимерти (про людей). Каже [Ничипір] собі нищечком: - А щоб ви виздихали з вашою вигадкою їсти вареники! (Кв.-Осн., II, 1956, 114); - Ворогів багато примазалось, у всі щілини, мов ті таргани, поналазили. Міцним тютюнцем треба їх підкурювати, поки виздихають (Донч., I, 1956, 378).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | виздихаю | виздихаємо |
2 особа | виздихаєш | виздихаєте |
3 особа | виздихає | виздихають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | виздихав | виздихали |
Жіночий рід | виздихала | |
Середній рід | виздихало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | виздихаймо | |
2 особа | виздихай | виздихайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | виздихавши |