викривач
ВИКРИВАЧ, а, ч. Той, хто викриває кого-, що-небудь (див. викривати 1, 2). Не було вже в живих освіченого Макарія. Помер, не дочекавшись першої друкованої книги, і натхненний учений, палкий викривач панів та бояр Максим Грек (Ів., Таємниця, 1959, 179); Пристрасний викривач кріпосництва і капіталізму, - таким він [Панас Мирний] увійшов в історію української культури (Вісник АН, 5, 1949, 6).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | викривач | викривачі |
Родовий | викривача | викривачів |
Давальний | викривачеві, викривачу | викривачам |
Знахідний | викривача | викривачів |
Орудний | викривачем | викривачами |
Місцевий | на/у викривачі, викривачу, викривачеві | на/у викривачах |
Кличний | викривачу | викривачі |