винагороджувати
ВИНАГОРОДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИНАГОРОДИТИ, джу, диш, док,, перех. Давати що-небудь як плату за працю, нагороду за якісь заслуги. Чим же тебе за твою службу винагородити? (Барв., Опов.., 1902, 196); // Давати або робити що-небудь замість чогось втраченого, заподіяного і т. ін. - Коли люди чогось не знають, вони плещуть усякі дурниці.. Цим вони винагороджують себе за свою обмеженість і нездогадливість... (Смолич, І, 1958, 74); * Образно. Відплата тут неможлива, бо яка ж відплата може винагородити невинно пролиту кров..? (Фр., III, 1950, 249).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | винагороджую | винагороджуємо |
2 особа | винагороджуєш | винагороджуєте |
3 особа | винагороджує | винагороджують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | винагороджуватиму | винагороджуватимемо |
2 особа | винагороджуватимеш | винагороджуватимете |
3 особа | винагороджуватиме | винагороджуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | винагороджував | винагороджували |
Жіночий рід | винагороджувала | |
Середній рід | винагороджувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | винагороджуймо | |
2 особа | винагороджуй | винагороджуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | винагороджуючи | |
Минулий час | винагороджувавши |