виплюнути
ВИПЛЮНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до випльовувати. Кішечка понюхала, полизала гарбуза й виплюнула (Н.-Лев., II, 1956, 298); Зірвав [Чумаченко] із верби гіллячку, пожував, виплюнув (Тют., Вир, 1964, 317); Видно виступаючі з темряви запінені кінські морди, що гризуть і гризуть вудила, намагаючись виплюнути їх (Гончар, Таврія.., 1957, 714).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | виплюну | виплюнемо |
2 особа | виплюнеш | виплюнете |
3 особа | виплюне | виплюнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | виплюнув | виплюнули |
Жіночий рід | виплюнула | |
Середній рід | виплюнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | виплюнімо | |
2 особа | виплюни | виплюніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | виплюнувши |