ВИР, у, ч. 1. Місце у річці, морі і т. ін. з круговим рухом води, що утворюється внаслідок дії протилежних течій. [Вітровий:] Чекай, Серього. Тут купатись не можна [Батура:] Чому?.. [Вітровий:] Там вир великий, крутить так, що ніхто не випливе (Корн., II, 1955, 219); Ось він поруч, гігантський запінений вир, несамовитий клекіт води (Руд., Вітер.., 1958, 6).

2. чого або який, перен. Бурхливий, стрімкий рух, який захоплює, втягає за собою. Талант твій буде рвать тебе Між люди, в вир життя могучий (Фр., XIII, 1954, 271); Що привело його сюди, яка сила втягла його у могутній вир революції? (Гончар, Таврія.., 1957, 686); Вітальна їх пісня гучна і крилата Жбурляє хлопчину у радісний вир (Воронько, Три покоління, 1950, 25).

ВИРА, и, ж., іст. У Київській Русі - штраф за вбивство вільної людини. [Ярослав:] То розв'яжіть його І хай заплатить вісімдесят гривен - Подвійну виру (Коч., III, 1956, 45).