витворений
ВИТВОРЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до витворити1; створений. - А хіба ж казки мною витворені? (Мирний, V, 1955, 424); Воля, воля і воля! Це чарівне слово, споетизоване столітнім дідом, розпалювало кров у хлопця, а дедалі, з літами, під впливом витворених панщиною умов, прибирало більш конкретну форму, глибше значення (Коцюб., І, 1955, 339).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | витворений | витворена | витворене | витворені |
Родовий | витвореного | витвореної | витвореного | витворених |
Давальний | витвореному | витвореній | витвореному | витвореним |
Знахідний | витворений, витвореного | витворену | витворене | витворені, витворених |
Орудний | витвореним | витвореною | витвореним | витвореними |
Місцевий | на/у витвореному, витворенім | на/у витвореній | на/у витвореному, витворенім | на/у витворених |