вихоплений
ВИХОПЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до вихопити. Козак, з вихопленим ножем у руках, схилився над нею (Вовчок, Вибр. тв., 1937, 167); Там трапляються щонайменше сторінки, а то й цілі ролі, немов живцем вихоплені з дійсності (Л. Укр., III, 1952, 704); Якось дивно відчувати себе вихопленим з шумного виру, з оточення, створеного людським розумом та руками (Шовк., Інженери, 1956, 5).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | вихоплений | вихоплена | вихоплене | вихоплені |
Родовий | вихопленого | вихопленої | вихопленого | вихоплених |
Давальний | вихопленому | вихопленій | вихопленому | вихопленим |
Знахідний | вихоплений, вихопленого | вихоплену | вихоплене | вихоплені, вихоплених |
Орудний | вихопленим | вихопленою | вихопленим | вихопленими |
Місцевий | на/у вихопленому, вихопленім | на/у вихопленій | на/у вихопленому, вихопленім | на/у вихоплених |