ВЛАСНИЙ, а, е. 1. Належний кому-, чому-небудь за правом власності. - Велике діло, паничу, власна хата, - казав він, походжаючи по світлиці (Стор., II, 1957, 275); І мчить у "Москвичі", У власному, шахтар (Бойко, Про 17 літ, 1958, 17).

2. Свій, особистий. Зненацька кинулась їй в очі її власна постать, відбита в свічаді (Л. Укр., III, 1952, 540); Розкажу я вам, братця, про випадок з власної практики (Вишня, І, 1956, 236).

Власною рукою (писати, підписатися і т. ін. ) - власноручно писати, підписатися тощо. Побачив [суддя] той лист.. Та чирк! і підписав ".рукою власною" (Кв.-Осн., II, 1956, 179); На власні вуха чути - чути самому, своїми вухами. [Теофіл:] Він казав про мене Крусті, що я вернувся з Галлії, те чув я на власні вуха (Л. Укр., II, 1951, 437); На власні очі бачити (побачити) - бачити самому, своїми очима. Із морських тварин, що я їх бачив на власні очі, зазначу таких-то: дельфін, султанка, камбала (Вишня, І, 1956, 175); Не вірити своїм (власним) вухам див. вірити; Не вірити своїм (власним) очам див. вірити; У власні руки давати (дати, вручати і т. ін. ) кому що - давати, вручати комусь що-небудь безпосередньо. Уклінно прохаю віддати його [вірш] у власні руки Марії Костянтинівні на спомин (Мирний, V, 1955, 422).

@ На [своїх] власних, ірон. - пішки. Починали боліти ноги. Власне, це вперше в житті Юра робив таку довгу прогулянку на своїх власних (Смолич, II, 1958, 11).

3. Буквальний, справжній. Політична влада у власному розумінні слова - це організоване насильство одного класу для придушення іншого (Комун. маніф., 1947, 35).

4. спец. Властивий тільки кому-, чому-небудь; узятий безвідносно до чогось іншого. Бачимо ми раз у раз, як, додолу спадаючи, речі, Маючи власну вагу, можуть рухатись тільки-но просто (Зеров, Вибр., 1966, 165); Власні коливання тіла; Власна вартість.

@ Власне ім'я- слово або словосполучення, що є окремою назвою кого-, чого-небудь, напр.: Микола, Київ.