ВІЛ, вола, ч. Кастрований бик, якого використовують як тяглову силу. Іде Марко з чумаками. Ідучи співак, Не поспіша до господи - Воли попасає (Шевч., І, 1951, 322); Воли парубчак спинив, виліз із борозни на обліг (Головко, II, 1957, 11); * Образно. Генеральський приказ [наказ], з нагайкою в руках, зробив до ладу своє діло. Він.. з завзятих степовиків попоробив покірних волів (Мирний, I, 1954, 98); * У порівн. Та чого це ти насупився, як віл перед обухом? (Мам., Тв., 1962, 107).

@ Вола б з'їв - дуже голодний. Здається, вола б з'їв... і черствий хліб здавався смачним! (Мирний, II, 1954, 145); Волам хвости крутити, зневажл. - виконувати примітивну, нескладну, часто брудну, низькооплачувану роботу. - Поголовував трохи і досить - йди волам хвости крутити, коли людьми управляти не вмієш (Збан., Переджнив'я, 1960, 146); Їхати (поїхати) як волами - їхати дуже повільно; Працювати (робити), як віл [у ярмі] - дуже важко й багато працювати. Сливе дві неділі робила Олександра, як віл у ярмі (Коцюб., І, 1955, 68); [Маруся:] А чим же тобі не добра Марта? Що всім годить та робить, як сірий віл? (Вас., III, 1960, 94); Чорний віл на ногу наступив див. наступати.

ВОЛО, а, с. 1. Розширена частина стравоходу в багатьох птахів, де тимчасово перебуває та попередньо перетравлюється їжа. У зерноїдних птахів (курей, голубів) стравохід мав розширення - воло, де зерно розм'якшується, перш ніж надійти до шлунку (Зоол., 1957, 108); На даху тихо туркотіли голуби, роздимаючи перламутрові вола (Тулуб, Людолови, II, 1957, 54).

2. Ожиріле підборіддя (в людини). Юзефа була .. повновида, з довгими повними щоками, .. повне воло висіло на всю шию (Н.-Лев., II, 1956, 72); Потім з бляхою на світло-червоному кожусі увалився здоровенний, з сизим носом і вузлуватим волом староста (Стельмах, Хліб.., 1959, 176).

3. Пухлина щитовидної залози при базедовій хворобі. Їх [дехкан] розпухлі горла .. книшем лягали аж на груди. Сині бридкі вола (Ле, Міжгір'я, 1953, 82); Майже на груди йому звисав, наче налитий водою пухир, огидний зоб, або.. воло (Мур., Бук. повість, 1959, 29).

4. розм. Шкіра, яка брижами звисає під шиєю вола або корови; підгруддя.

ВОЛЯ, і, ж. 1. тільки одн. Одна з функцій людської психіки, яка полягає насамперед у владі над собою, керуванні своїми діями й свідомому регулюванні своєї поведінки. Розрізнюємо кілька головних об'явів душевного [духовного] життя: .. волю, тобто можливість звернення наших фізичних чи духовних сил в якімсь однім напрямі (Фр., XVI, 1955, 260); Соломія все йшла. Вона зібрала свою енергію, всю силу волі, всю міць тіла і йшла уперто і завзято (Коцюб., І, 1955, 364); Він зусиллям волі подавив у собі те бажання (Цюпа, Назустріч.., 1958, 59); // Прагнення досягти своєї мети; рішучість. Наполегливість, воля - усе на путі переможе - І гірські перевали, і хащі, й глибокі моря (Криж., Під зорями.., 1950, 28).

2. Бажання, хотіння. Якби її воля, привчилася б і письма (Кв.-Осн., II, 1956, 312); - Хай іде своїм власним шляхом! Це - його воля, його право (Донч., V, 1957, 467); // Вимога, наказ. - У мою хату вступив - мою й волю чини, - промовив він (Мирний, І, 1954, 161); Накажи йому Ларивон голими руками вигребти жар із горна, - Іванко, не задумуючись, кинеться виконувати волю старшого брата... (Руд., Остання шабля, 1959, 16).

Волити волю див. волити; Воля ваша (твоя) - як хочете (хочеш), як бажаєте (бажаєш); З доброї (по добрій) волі - без примусу, добровільно. Ніхто з доброї волі землі не дасть (Коцюб., II, 1955, 67); Не підеш по добрій волі, то підеш по неволі (Номис, 1864, № 1058);

Люди доброї волі - ті, що бажають народові добра, миру; Остання воля чия - бажання, розпорядження, висловлене перед смертю; заповіт. Бійці виконували останню волю свого героя (Кач., Вибр., 1953, 323);

По [своїй і т. ін. ] волі: а) як хто хоче (хотів), за своїм уподобанням. Тут всі по волі забавлялись, Пили, іграли, женихались (Котл., І, 1952, 115); б) за власним, бажанням, без примусу. [Лукаш:] По волі ж і піду, як тільки схочу, ніхто нічим мене тут не прив'яже! (Л. Укр., III, 1952, 239).

@ По волі - неволі; По волі чи по неволі - так чи інакше; все одно. По волі - неволі Найду свою долю! (Шевч., І, 1951, 162).

3. Право розпоряджатися на свій розсуд; влада. Еней кричить: - Моя тут воля (Котл., І, 1952, 164);

З них один промовив: - Браття! Часу маєте доволі, Щоб Бертольда покарати. Він же й так у вашій волі (Л. Укр., I, 1951, 376); // Дозвіл, згода, рішення. - А їдучи, прийшлось би брати і жінку, і діточок; а сього без начальства та без їх волі не можна (Кв.-Осн., II, 1956, 130); Йон хутко довідався про батькову волю (Коцюб., I, 1955, 246).

@ Віддаватися (віддатися) на волю кому, чому - давати можливість кому-, чому-небудь володіти, розпоряджатися собою. Він віддався на волю своїм думкам (Мирний, І, 1954, 357); Воля друку - право вільно висловлювати в пресі свої думки, ідеї. Ми дістали врешті закон про волю друку (Коцюб., III, 1956, 285); Вольному воля - як собі хочеш (хочете). - Не хочеш говорити - вольному воля (Коцюб., 1, 1955, 301); Мати волю над ким- вільно ким-небудь розпоряджатися; впливати на когось. Одна ще Галя має над ним волю: він її все ще кохає й поважає (Мирний, І, 1954, 285); Пускати (пустити) на волю що - перестати чим-небудь керувати, що-небудь свідомо спрямовувати; пускати напризволяще;

Своя воля кому - хтось має право робити що-небудь на свій розсуд. - Він ще й рад буде, щоб збути нас і щоб тут йому своя воля була з Тимохою поратись (Кв.-Осн., II, 1956, 258).

4. Відсутність обмежень; привілля. І пташкам воля, в чистім полі І пташкам весело літать (Шевч., II, 1953, 100); Хай погуляє дитина. Тільки їй волі, поки в мами та в тата (Коцюб., II, 1955, 14); // Особисте життя вдома (на противагу військовій службі, перебуванню в навчальному закладі закритого типу тощо). - Завтра ж йому лоб забриють, так поспішає сьогодні нагулятись, щоб було чим волю спом'янути (Кв.-Осн., II, 1956, 291).

Давати (дати) волю кому, чому - не обмежувати когось у діях, у виявленні почуттів, не стримувати своїх почуттів. Вона дала велику волю своїй невістці (Барв., Опов.., 1902, 224); Не міг дати волю своїм почуттям (Кучер, Чорноморці, 1956, 406); На волі: а) не в приміщенні. Ходжу я на волі - не дишу, а несито ковтаю свіже повітря (Коцюб., І, 1955, 466); б) будучи неув'язненим, вільним; протилежне у неволі. Краще на волі на вітці, чим у неволі в золотій клітці (Укр.. присл.., 1955, 293); в) без будь-яких обмежень. Добре вам, бабуню, було тут жити на волі, а що я витерпіла за тим ученням! (Вовчок, І, 1955, 104); г) будучи звільненим від кріпацтва. І сниться їй той син Іван.. Уже не панський, а на волі (Шевч., II, 1953, 287); На волю: а) назовні. Тим запеклим душам треба було десь дівати свою силу, що пручалася, рвалася на волю (Мирний, II, 1954, 286); б) поза межі в'язниці. Джерю випустили з тюрми на волю (Н.-Лев., II, 1956, 261); По волі - поза приміщенням, надворі. - Де та доля пишається? Чи то в шинках з багачами?.. Чи то в полі на роздоллі 3 вітром віється по волі? (Шевч., II, 1953, 294).

@ Давати (дати) волю ногам - швидко бігти, пускатися навтікача. Почула Лисиця Вовчиків крик, побачила, який він біжить злючий та недобрий, - і не чекала довго. Дала ногам волю та до лісу (Фр., IV, 1950, 86);

Давати (дати) волю рукам: а) хапати, чіпати руками. [Тетяна:] Тілько знайте: язиком що хочеш роби, а рукам волі не давай (Котл., II, 1953, 47); б) битися.

5. Свобода, незалежність; протилежне неволя, рабство. Не вмирає душа наша, Не вмирає воля (Шевч., І, 1951, 325); Вічний революцьонер Дух, що тіло рве до бою. Рве за поступ, щастя й волю (Фр., X, 1954, 7); [Неофіт-раб:] А я піду за волю проти рабства, я виступлю за правду проти вас! (Л. Укр., II, 1951, 241); // Перебування не під арештом, не в клітці, не на ланцюгу і т. ін. Немає гірше, як в неволі Про волю згадувать (Шевч., II, 1953, 90); - Яке прекрасне слово: ко-за-ки! Українські козаки, що віками боролися за волю українського обезволеного народу (Довж., І, 1958, 162); Рибка, почувши волю, стрепенулася, завмерла.. і зникла в глибині (Стельмах, Хліб.., 1959, 108).

6. іст. Звільнення селян від кріпацтва. Ще тільки об'явили волю, піщани зашуміли, як окріп у горшку (Мирний, II, 1954, 192).