воринний
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | воринний | воринна | воринне | воринні |
Родовий | воринного | воринної | воринного | воринних |
Давальний | воринному | воринній | воринному | воринним |
Знахідний | воринний, воринного | воринну | воринне | воринні, воринних |
Орудний | воринним | воринною | воринним | воринними |
Місцевий | на/у воринному, вориннім | на/у воринній | на/у воринному, вориннім | на/у воринних |
вориння
ВОРИННЯ, я, с. 1. Збірн. до ворина. Череди йшли повагом вузькими стежками, з обох боків обгородженими воринням (Фр., III, 1950, 92); Забили чотири стовпи, обгородили воринням, і весь тобі корівник, конюшня й кошара (Кучер, Прощай.., 1957, 223).
2. рідко. Загорожа з довгих жердин, прибитих до стовпців. Іван прив'язав білого коня до низького вориння на подвір'ї (Козл., На переломі, 1947, 72).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вориння | вориння |
Родовий | вориння | воринь |
Давальний | воринню | воринням |
Знахідний | вориння | вориння |
Орудний | воринням | вориннями |
Місцевий | на/у воринні | на/у вориннях |
Кличний | вориння | вориння |