воєначальник
ВОЄНАЧАЛЬНИК, а, ч., рідко. Командувач, полководець. Воєначальники С. Потоцький і Шемберг попали в полон до козаків (Іст. УРСР, І, 1953, 221); Попудренко розумів, що в цьому рейді він здав складний іспит на воєначальника великого партизанського з'єднання (Шер., В партиз. загонах, 1947, 110).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | воєначальник | воєначальники |
Родовий | воєначальника | воєначальників |
Давальний | воєначальникові, воєначальнику | воєначальникам |
Знахідний | воєначальника | воєначальників |
Орудний | воєначальником | воєначальниками |
Місцевий | на/у воєначальнику, воєначальникові | на/у воєначальниках |
Кличний | воєначальнику | воєначальники |