всотувати
ВСОТУВАТИ (УСОТУВАТИ), ую, уєш, недок., ВСОТАТИ (УСОТАТИ), аю, аєш, док., перех. 1. Те саме, що всмоктувати. А над степом злива нависає. Теплі краплі всотують лани (Мур., Лірика, 1954, 43); Пісок давно росу всотав. Давно пішло вже сонце вгору (Ус., Шість, 1940, 31).
2. перен. Вбирати в себе, сприймати різні враження [ зовнішнього світу. Олександр з цікавістю дитини всотував у себе весь цей новий для нього світ (Панч, II, 1956, 243); Він [Т. Шевченко] - у колі передових людей того часу. Всотує в себе все передове, живе, прогресивне (Десняк, II, 1955, 474).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | всотую | всотуємо |
2 особа | всотуєш | всотуєте |
3 особа | всотує | всотують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | всотуватиму | всотуватимемо |
2 особа | всотуватимеш | всотуватимете |
3 особа | всотуватиме | всотуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | всотував | всотували |
Жіночий рід | всотувала | |
Середній рід | всотувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | всотуймо | |
2 особа | всотуй | всотуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | всотуючи | |
Минулий час | всотувавши |