віднога
ВІДНОГА, и, ж. 1. Відгалуження гори. Дорога веде вже через останні відноги гір (Фр., V, 1951, 7); Між лісистими відногами далеких Карпатських гір вигинається та мерехтить свіжа й прозора ріка (Ю. Янов., IV, 1959, 67).
2. розм. Відгалуження стовбура дерева, дороги, ріки тощо. Дуб був високий, а на дубі три одноги були (Сл. Гр.); Сіра дорога проходила повз дерево і ділилася на три відноги (Оп., Іду.., 1958, 135).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | віднога | відноги |
Родовий | відноги | відног |
Давальний | віднозі | відногам |
Знахідний | відногу | відног |
Орудний | відногою | відногами |
Місцевий | на/у віднозі | на/у відногах |
Кличний | відного | відноги |