відраджувати
ВІДРАДЖУВАТИ, ую, уєш і ВІДРАДЖАТИ, аю, аєш, недок., ВІДРАДИТИ, джу, диш, док., перех. і неперех., також з інфін. Радити не робити чогось задуманого чи здійснюваного, відмовляти від якогось вчинку. - Так і так, - починає Савчиха, - хотіла б Михася посилати до Львова, радьте, що робити та не відраджуйте (Мак., Вибр., 1954, 81); Усі відраджали їй покидати свої сторони (Коцюб., І, 1955., 77); Галя давно відраджує подругу, щоб з Тихоном не водилася (Горд., Дівчина.., 1954, 48); Я думаю, що, може, мені вдалося б відрадити Вас від друкування таких штук (Л. Укр., V, 1956, 176); Я відрадив би йому робити подібні речі потай (Шовк., Інженери, 1956, 75).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відраджую | відраджуємо |
2 особа | відраджуєш | відраджуєте |
3 особа | відраджує | відраджують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відраджуватиму | відраджуватимемо |
2 особа | відраджуватимеш | відраджуватимете |
3 особа | відраджуватиме | відраджуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | відраджував | відраджували |
Жіночий рід | відраджувала | |
Середній рід | відраджувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відраджуймо | |
2 особа | відраджуй | відраджуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | відраджуючи | |
Минулий час | відраджувавши |