відрікатися
ВІДРІКАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ВІДРЕКТИСЯ, ечуся, ечешся. док., від кого-чого і кого, чого. Відмовлятися від кого-, чого-небудь: свідомо позбавляти себе чогось. [Наталка:] І коли на те йде, так знайте, що я вічно одрікаюсь од Петра і за возним ніколи не буду (Котл., II, 1953, 40); Тобою я навчу їх [борців] відрікатися Життя і світа для високих дум (Фр., XI, 1952, 280); Розкажу Вам, як Хапко солоду відрікся... (Вовчок, VI, 1956, 273); - Дурна я, дурна, відреклась від свого щастя (Цюпа, Назустріч.., 1958, 352): // Відмовлятися від своїх прав на престол, духовний сан тощо. 29 липня перемогу здобув народ [французький]. Карл Х відрікся від престолу і втік до Англії (Нова іст., 1956, 102); Старий.. потому-таки відрікся попівства (Кобр., Вибр., 1954, 12); // Поривати родинні чи інші зв'язки з ким-небудь, оголосивши близького чужим. [Прочанин:] Були такі, що й роду відреклися (Л. Укр., III, 1952, 139); // Відмовлятися від своїх попередніх поглядів, вчинків, світогляду, віри і т. ін. Люди, що відрікаються від своєї Батьківщини, відрікаються тим самим і від свого сумління (Галан, Перед лицем фактів, 1949, 9); Так ніхто з селян і не побачив, як князь Четвертинський одрікся од батьківської віри і як його повінчали з ляхівкою (Стор., І, 1957, 370).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відрікаюся | відрікаємося |
2 особа | відрікаєшся | відрікаєтеся |
3 особа | відрікається | відрікаються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відрікатимуся | відрікатимемося |
2 особа | відрікатимешся | відрікатиметеся |
3 особа | відрікатиметься | відрікатимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | відрікався | відрікалися |
Жіночий рід | відрікалася | |
Середній рід | відрікалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відрікаймося | |
2 особа | відрікайся | відрікайтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | відрікаючись | |
Минулий час | відрікавшись |