відставлений
ВІДСТАВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відставити 1, 2. Гнат струсонув її [муху] і глибоко задумався, втупивши поперед себе сонні очі, беззвучно заворушив відставленими губами (Тют., Вир, 1964, 305); - Їдь ти у Терни, там живе старий піп, - він вже одставлений, вбогий і не гордий (Вовчок, VI, 1956, 235); // у знач. прикм. Катя присіла на відставлений стілець (Гур., Життя.., 1954, 289,).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | відставлений | відставлена | відставлене | відставлені |
Родовий | відставленого | відставленої | відставленого | відставлених |
Давальний | відставленому | відставленій | відставленому | відставленим |
Знахідний | відставлений, відставленого | відставлену | відставлене | відставлені, відставлених |
Орудний | відставленим | відставленою | відставленим | відставленими |
Місцевий | на/у відставленому, відставленім | на/у відставленій | на/у відставленому, відставленім | на/у відставлених |