відчужувати
ВІДЧУЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДЧУЖИТИ, ужу, ужиш, док., перех. 1. Викликати припинення близьких стосунків з ким-небудь; робити когось чужим, далеким кому-, чому-небудь. - Плачеш, що я тираню тебе, замикаю, відчужую від людей (Фр., VII, 1951, 391); Ми зустрілися серед нових умов, що мимоволі відчужували нас (Вільде, Ті з Ковальської, 1947, 13); Довге перебування в окопах, потім тюрма відчужили його від світу (Гжицький, Вел. надії, 1963, 6);
* Образно. Енгельс розгортає поняття тієї "сили", яка називається державою, сили, що виникла з суспільства, але ставить себе над ним і все більше й більше відчужує себе від нього (Ленін, 25, 1951, 350).
2. юр. Спираючись на певний закон, відбирати в кого-небудь майно на користь держави, організації чи окремої особи. Кожний громадянин УРСР.. має право.. набувати і відчужувати майно з зазначеними в законі обмеженнями (Цив. кодекс УРСР, 1950, 5); - Спасибі, таки відчужили хоч хату та кузню, мене наділили (Головко, II, 1957, 15).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відчужую | відчужуємо |
2 особа | відчужуєш | відчужуєте |
3 особа | відчужує | відчужують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відчужуватиму | відчужуватимемо |
2 особа | відчужуватимеш | відчужуватимете |
3 особа | відчужуватиме | відчужуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | відчужував | відчужували |
Жіночий рід | відчужувала | |
Середній рід | відчужувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відчужуймо | |
2 особа | відчужуй | відчужуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | відчужуючи | |
Минулий час | відчужувавши |