відьомський
ВІДЬОМСЬКИЙ, а, е, заст. 1. Прикм. до відьма 1. Аж в ноги упав сердешний Микита Уласович та кістляві руки відьомські цілує та просить (Кв.-Осн., II, 1956, 190); // Власт. відьмі (в 1 знач.). Її страшне,жовте, відьомське обличчя зразу стало добрішим (Коцюб., І, 1955, 370).
@ Відьомське кодло див. кодло.
2. Стос. до відьомства. І зараз в горщечок наклала Відьомських різних-всяких трав (Котл., І, 1952, 154); Чи то справді він умерлий, Тільки матері кохання Та відьомські міцні чари При житті його тримають?.. (Л. Укр., IV, 1954, 181).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | відьомський | відьомська | відьомське | відьомські |
Родовий | відьомського | відьомської | відьомського | відьомських |
Давальний | відьомському | відьомській | відьомському | відьомським |
Знахідний | відьомський, відьомського | відьомську | відьомське | відьомські, відьомських |
Орудний | відьомським | відьомською | відьомським | відьомськими |
Місцевий | на/у відьомському, відьомськім | на/у відьомській | на/у відьомському, відьомськім | на/у відьомських |