віршувальник
ВІРШУВАЛЬНИК, а, ч., заст. Поет. Корнель, Расін, Мольер, Вольтер, Гюго.., можливо, прекрасні, чудові літератори, віршувальники, ритори (Про мист. театру, 1954, 41).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | віршувальник | віршувальники |
Родовий | віршувальника | віршувальників |
Давальний | віршувальникові, віршувальнику | віршувальникам |
Знахідний | віршувальника | віршувальників |
Орудний | віршувальником | віршувальниками |
Місцевий | на/у віршувальнику, віршувальникові | на/у віршувальниках |
Кличний | віршувальнику | віршувальники |