ВІТЕР, тру, ч. Більший або менший рух потоку повітря в горизонтальному напрямі. Реве та стогне Дніпр широкий, Сердитий вітер завива (Шевч., І, 1951, 3); Вітер грайливо дмухав йому в сіре обличчя теплими хвилями (Панч, II, 1956, 433); * У порівн. Вхопила вона ту мітлу і вітром за ним (Вас., II, 1959, 313).

@ Валитися від вітру див. валитися; Вітер у голові [грає] в кого - хтось легковажний, несерйозний. А парубки тії - сказано, вітер у голові, молодії -видрали десь музики і повели молодих по селу, гукаючи, співаючи (Вовчок, І, 1955, 87); Так що ж це він? Хизувався, як хлоп'як? А чи ще вітер у голові грав, і він просто вигадує? (Коз., Гарячі руки, 1960, 21); Вітер свище (свистів, гуде) у кишенях - нема (не було) грошей. В її батька і в неї давно вітер свистів у кишенях (Н.-Лев., IV, 1956, 226); - Сухарі вийшли, махорки катма, вітер у кишенях гуде... (Гончар, Таврія, 1952, 78);

Вітром підбитий (підшитий): а) про благенький одяг. Вітром підшита свитина, літня китайчата хустка не дуже десь гріли (Коцюб., І, 1955, 453); б) про несерйозну, легковажну людину; Звідки вітер віє - від кого йде думка, погляд і т. ін. Галя почула, звідки вітер віє, куди хилить... (Мирний, III, 1954, 286); Кидати (пускати і т. ін. ) на вітер гроші (заробіток і т. ін. ) - даром, марно витрачати гроші, заробіток тощо. [Герміона:] Немає за що ганити тебе, хіба за те, що ти свій заробіток пускаєш так на вітер (Л. Укр., III, 1952, 419); Він.. гроші на вітер пускав (Мур., Бук. повість, 1957, 7); Куди вітер віє (дме): а) у чому, власне, справа; Паляничка ще не добрав, куди воно вітер дме, тому вибирав тепер слова обережні, моргаючи своїми мавпячими, очима (Чаб., Тече вода.., 1961, 161); б) про непослідовність у чиїй-небудь поведінці, думках, політиці. Ловити вітри - бути неуважним. Коли Наум приходив до церкви молитись, то вже справді молився, а не ловив вітрів, не розглядав туди і сюди (Кв.-Осн., II, 1956, 66); На вітер говорити (кидати слова і т. ін. ) - даремно, марно говорити. [Марусяк:] Бо знай, небого, я На вітер говорить не вмію (Фр., IX, 1952, 313); На [всі] чотири вітри - куди хоч, у будь-який бік. Йди на чотири вітри (Укр.. присл.., 1955, 310); Пішло (піде) з (за) вітром - пропало (пропаде); Шукати (ловити і т. ін. ) вітра в полі - даремно шукати кого-, що-небудь. Така вона була, панночка тая, що присягала "любитиму", наче "на добридень" віталася. А по добридню та й шуги! Бувайте здорові, шукайте вітра в полі!.. (Вовчок, І, 1955, 378); Яким вітром (якими вітрами) [занесло]? - яким способом, з якої причини, з якою метою з'явився (з'явилися), яка потреба привела? [Юркевич:] Ви тут? Яким вас вітром сюди занесло? (Коч., І, 1956, 599).