ґелґотати
ГЕЛГОТАТИ, очу, очеш, ГЕЛГОТІТИ, очу, отиш, недок. 1. Підсил. до гелгати. Гусак гелгоче, витягує довгу шию (Донч., VI, 1957, 51); А по дворах розпачлива кудкудакали кури, гелготіли гуси (Тулуб, Людолови, І, 1957, 393).
2. перен., розм. Голосно, нерозбірливо, незрозуміле розмовляти; галасувати. Треба руки підкладати, а не дарма гелготати (Укр.. присл.., 1955, 186); З ранку й до ночі.. гелготали перекупки (Гончар, Таврія.., 1957, 23); На тім кінці столу жінки голосно гелготіли (Головко, II, 1957, 63); Десь останні торохтіли за горбом в пітьмі обози, і незвично гелготіли язики чужі на розі (Рудь, Дон. зорі, 1958, 80).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ґелґочу | ґелґочемо |
2 особа | ґелґочеш | ґелґочете |
3 особа | ґелґоче | ґелґочуть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ґелґотатиму | ґелґотатимемо |
2 особа | ґелґотатимеш | ґелґотатимете |
3 особа | ґелґотатиме | ґелґотатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | ґелґотав | ґелґотали |
Жіночий рід | ґелґотала | |
Середній рід | ґелґотало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ґелґочімо | |
2 особа | ґелґочи | ґелґочіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | ґелґочучи | |
Минулий час | ґелґотавши |