годованка
ГОДОВАНКА, и, ж. Жін. до годованець. А сам [старий козак], Настусю піджидав Таки годованку, щоб з нею Собі зробитися ріднею (Шевч., II, 1953, 164); Тетяна спритно метушилася серед своїх годованок [корів]. Розподілила січку по кормушках, потім скребла, чистила, доводячи до блиску шерсть на одутлих боках тварин (Добр., Тече річка.., 1961, 154).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | годованка | годованки |
Родовий | годованки | годованок |
Давальний | годованці | годованкам |
Знахідний | годованку | годованок |
Орудний | годованкою | годованками |
Місцевий | на/у годованці | на/у годованках |
Кличний | годованко | годованки |
годованок
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | годованок | годованки |
Родовий | годованка | годованків |
Давальний | годованкові, годованку | годованкам |
Знахідний | годованка | годованків |
Орудний | годованком | годованками |
Місцевий | на/у годованку, годованкові | на/у годованках |
Кличний | годованку | годованки |