ГОЛИТИ, голю, голиш, недок. 1. перех. Зрізувати під корінь волосся бритвою; брити. Всі запоріжці голили собі голови і зоставляли тільки.. одну чуприну (Стор., І, 1957, 265); Вуса й бороду він завжди голив, голову теж голив начисто (Донч., Вибр., 1948, 221).

@ Голити лоб (чуприну і т. ін.), іст. - забирати в солдати (до 1874 р. всім, кого призивали в царську армію, голили передню частину голови). Кажуть, що хтось-то підглядів, що як голили Костеві лоб, так буцімто в нього покотилися з очей дві слізки... (Кв.-Осн., II, 1956, 387); - Од цариці прийшов указ лоби голить (Шевч., II, 1953, 52); Голити в москалі, іст. - те саме, що Голити лоб (чуприну і т. ін.). Ото ж і вивчився я, виріс, Прошу собі волі, - Не дає [пані]. І в москалі Проклята не голить (Шевч., II, 1953, 63).

2. неперех., перен., розм. Влучно, гостро відповідати кому-небудь на щось. Вже Докія не змовчує більш Уляні, а на всі її лайливі слова так голить, наче бритвою (Кучер, Прощай.., 1957, 343).