голубець
ГОЛУБЕЦЬ, бця, ч. 1. Зменш.-пестл. до голуб 1, 3. Голубець гукає, як пари шукає (Номис, 1864, № 8858); * У порівн. А Петрик такий біленький, такий вичесаний, гей голубець (Черемш., Тв., 1960, 34); Під образами паперові голубці, квітки (Л. Укр., III, 1952, 717).
2. Па в танцях. Раптом лунає голос аранжера: «Голубець!» і пари з'єднуються й пускаються у вировий танець (Фр., VI, 1951, 225).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | голубець | голубці |
Родовий | голубця | голубців |
Давальний | голубцеві, голубцю | голубцям |
Знахідний | голубець, голубця | голубці, голубців |
Орудний | голубцем | голубцями |
Місцевий | на/у голубці | на/у голубцях |
Кличний | голубцю | голубці |