горновий
ГОРНОВИЙ, а, е. Прикм. до горно 1, 2. Горнове зварювання; // у знач. ім. горновий, вого, ч. Робітник, що працює біля горна. Горновий повинен був уміло регулювати газ, щоб вогонь не був надто сильним і не дуже слабим (Ткач, Крута хвиля, 1956, 176); Горнові, прикриваючи обличчя рукавицями, розбурюють льотку (Роб. газ., 10.ІІІ 1952, 2).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | горновий | горнові |
Родовий | горнового | горнових |
Давальний | горновому | горновим |
Знахідний | горнового | горнових |
Орудний | горновим | горновими |
Місцевий | на/у горновому, горновім | на/у горнових |
Кличний | горновий | горнові |
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | горновий | горнова | горнове | горнові |
Родовий | горнового | горнової | горнового | горнових |
Давальний | горновому | горновій | горновому | горновим |
Знахідний | горновий, горнового | горнову | горнове | горнові, горнових |
Орудний | горновим | горновою | горновим | горновими |
Місцевий | на/у горновому, горновім | на/у горновій | на/у горновому, горновім | на/у горнових |