городовий
ГОРОДОВИЙ1, а, е, заст. Прикм. до город 1. По ліву руку од предводителя сидів Шовкун - городовий гласний (Мирний, II, 1954, 271); Злостився Омелько й на дворян городових, які так щільно царя оточували (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 513).
ГОРОДОВИЙ2, вого, ч. Те саме, що городовик. В агроінтернаті вже зробили трус. Стоять на варті скрізь городові (Кач., II, 1958, 36).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | городовий | городові |
Родовий | городового | городових |
Давальний | городовому | городовим |
Знахідний | городового | городових |
Орудний | городовим | городовими |
Місцевий | на/у городовому, городовім | на/у городових |
Кличний | городовий | городові |