ГІСТЯ, гості, ж ., діал. Гостя. Яка гістя - така і шана! (Бор., Тв., 1957, 173).

ГІСТЬ, гостя, ч. 1. Той, хто приходить, приїздить відвідати кого-небудь вдома. Хазяїн дома.,, накликавши гостей, поштує їх чаєм (Кв.-Осн., II, 1956, 406); [Ярина:] Ходім зі мною, я покажу вам, як треба гостей приймати (Кора., II, 1955, 122); // * Образно. Челядь гуляє на майдані; старі гомонять під ворітьми, а в Маланки звичайні гості - думи (Коцюб., II, 1955, 13); * У порівн. То те він робить, то те, то йде, то іде, як гість додому навертає (Вовчок, І, 1955, 27); // Особа, запрошена на весілля, вечірку і т. ін. Народився син у панії. Що тих гостей наїхало на хрестини! (Вовчок, І, 1955, 133).

Незваний (непроханий) гість - той, хто з'являється несподівано, без запрошення або попередження. - Ну, ось ми [німці] переступили поріг чужої країни незваними гістьми. Чого нас чорти сюди несуть? (Кол., На фронті.., 1959, 30).

У гості йти (приходити, їхати і т. ін.) - відправлятися або прибувати куди-небудь як гість. На Семена старий Кайдаш надів нову чорну свиту, засунув за пазуху паляницю, взяв у руки ціпок і пішов з своєю жінкою до Довбишів у гості (Н.-Лев., II, 1956, 278); Старий Щепкін на тім тижні хоче до мене приїхати в гості (Шевч., VI, 1957, 156); - Тетянко, Тетянко, - подружко хороша, Як добре, що в гості до мене прийшла! (Мур., Хороші сусіди, 1948, 3); У гостях бути (проживати і т. ін.) - перебувати де-небудь на правах гостя. Еней в гостях прожив немало, - Що з голови його пропало, Куди Зевес його послав (Котл., І, 1952, 79).

2. Особа, запрошена або допущена на збори, засідання, з&8242;ізд і т. ін. На трибунах Хрещатика гості, що прибули на святкування 50-річчя Радянської України (Веч. Київ, 25.ХІІ 1967, 2); // Особа або член делегації, що прибуває в іншу країну, район і т. ін. з якоюсь метою. Задовго до прибуття А. І. Мікояна тисячі людей зібралися на столичному аеродромі Ханеда, щоб виразити високому гостю з Радянського Союзу дружні почуття, яких сповнений до радянського народу народ Японії (Рад. Укр., 15.УІІІ 1961, 4); На виставку прибули садоводи, агрономи і вчені з столиці.. Організатор виставки Рябов почав навіть промову перед гостями (Довж., І, 1958, 464).

3. іст. Купець, найчастіше іноземний. У руських містах часто з'являлися і іноземні купці, яких в старовину називали «гостями» (Іст. СРСР, І, 1956, 31); Полинули до Галича з усіх усюд гості-купці (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 72).

ГОСТЯ, і, ж. Та, хто приходить, приїздить відвідати, навістити кого-небудь і т. ін. [Xуса:] Я ж того не хочу, щоб нас почесна гостя осудила (Л. Укр., III, 1952, 169); Прийшла ще одна жінка.. З усіх кінців зали замахали [люди] руками, запрошуючи гостю до себе (Панч, В дорозі, 1959, 207); * Образно. Музо моя - госте одинокої душі! (Мирний, V, 1955, 343).