граматка
ГРАМАТКА, и, ж. 1. заст. Буквар. Діждали неділі, і Іван Федорович сходив до дяка і договорив за два мішки пшениці вивчити з Кириликом граматку (Мирний, І, 1954, 152); Романко налапав на полиці стару, заяложену граматку, і хлопці подались у стодолу. Почалось вчиття (Коцюб., І, 1955, 100).
2. церк. Поминальна книга або поминальний список. Маруся поставила до гурту і свою мисочку і граматку батюшці подала, щоб пом'янув її родичів (Кв.-Осн., II, 1956, 77); - Якби й ми несподівано наскочили, то не встиг би той ваш Наливайко і в граматку записатись (Ле, Наливайко, 1957, 66).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | граматка | граматки |
Родовий | граматки | граматок |
Давальний | граматці | граматкам |
Знахідний | граматку | граматки |
Орудний | граматкою | граматками |
Місцевий | на/у граматці | на/у граматках |
Кличний | граматко | граматки |