дань
ДАНЬ, і, ж., рідко. Те саме, що данина. Не мав багач що ліпшого робити, Приобіцяв цареві дань платити (Фр., XI, 1952, 319); Музі дань сплатив я (Рильський, I, 1956, 173); Пісня віддавала дань романтичній привабливій постаті народного героя... (Кач., Вибр., 1947, 33); * Образно. Щедру дань візьмуть володарі, Розбудивши землю сонну (Криж., Під зорями.., 1950, 46).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дань | дані |
Родовий | дані | даней |
Давальний | дані | даням |
Знахідний | дань | дані |
Орудний | данню | данями |
Місцевий | на/у дані | на/у данях |
Кличний | дане | дані |
дання
ДАННЯ, я, с., етн.,заст. 1. Знахарський напій, який нібито впливає на поведінку людини, приворожує або відвертає кого-небудь і т. ін.; чари. [Микола:] Се він, проклятий, дав їй якісь чари, якесь дання, він її з розуму звів, щоб насміятися наді мною! (Фр., IX, 1952, 132); Вона з кожним разом ставала перед очима ще милішою і кращою.. Раз навіть задумався [Левко], чи не було йому дадено [дане] якесь дання? (Стельмах, Хліб.., 1959, 546).
2. Отрута, дана з напоєм або стравою. Нінетта.. випрохала в неї [знахарки] смертельного дання, яким не довго думавши напоїла ввечері Рестаньйона (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 267).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дання | дання |
Родовий | дання | дань |
Давальний | данню | данням |
Знахідний | дання | дання |
Орудний | данням | даннями |
Місцевий | на/у данні | на/у даннях |
Кличний | дання | дання |