дармовий
ДАРМОВИЙ, а, е, розм. 1. Те саме, що даровий. Великий пан .. позаводив таку розкіш на нашій Україні ще тоді, коли можна було людськими мужичими дармовими руками орати і сіяти, сади садити (Н.-Лев., І, 1956, 163); Пани й багатії, все ще не бажаючи випускати із рук своїх дармову силу, шайтанами злобними злітались до царя (Тич., III, 1957, 67).
2. рідко. Який марнує свій час, нічого не робить. Дармова публіка так завзято лізла в Шато через частокіл, що поліцейські москалі ледве встигали стягувать її за ноги (Н.-Лев., І, 1956, 435).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | дармовий | дармова | дармове | дармові |
Родовий | дармового | дармової | дармового | дармових |
Давальний | дармовому | дармовій | дармовому | дармовим |
Знахідний | дармовий, дармового | дармову | дармове | дармові, дармових |
Орудний | дармовим | дармовою | дармовим | дармовими |
Місцевий | на/у дармовому, дармовім | на/у дармовій | на/у дармовому, дармовім | на/у дармових |