двоколісний
ДВОКОЛІСНИЙ, а, е. З двома колесами, на двох колесах. Рик волів і скрип дерев'яних двоколісних теліг лунали з усіх усюдів (Фр., VI, 1951, 93); Під час окупації майже в кожній нашій сім'ї завелися отакі двоколісні тачки (Сміл., Сашко, 1954, 192); Всі вузли обприскувача-обпилювача встановлені на двоколісній рамі (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 67).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | двоколісний | двоколісна | двоколісне | двоколісні |
Родовий | двоколісного | двоколісної | двоколісного | двоколісних |
Давальний | двоколісному | двоколісній | двоколісному | двоколісним |
Знахідний | двоколісний, двоколісного | двоколісну | двоколісне | двоколісні, двоколісних |
Орудний | двоколісним | двоколісною | двоколісним | двоколісними |
Місцевий | на/у двоколісному, двоколіснім | на/у двоколісній | на/у двоколісному, двоколіснім | на/у двоколісних |