дворушник
ДВОРУШНИК, а, ч. Підступна людина, яка на словах віддана кому-, чому-небудь, а таємно діє проти нього. Автор створив яскраву галерею образів цих фальшивих «народолюбців», серед них -..демагога і дворушника Поповича (Рад. літ-во, 3, 1957, 6); - Щось ти мені дуже нагадуєш дворушника якогось (Головко, І, 1957, 489).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дворушник | дворушники |
Родовий | дворушника | дворушників |
Давальний | дворушникові, дворушнику | дворушникам |
Знахідний | дворушника | дворушників |
Орудний | дворушником | дворушниками |
Місцевий | на/у дворушнику, дворушникові | на/у дворушниках |
Кличний | дворушнику | дворушники |