дедуктивний
ДЕДУКТИВНИЙ, а, е, лог. Прикм. до дедукція; заснований на дедукції; протилежне індуктивний. Умовиводи бувають дедуктивні, коли думка йде від загального до часткового, і індуктивні, коли думка йде від часткового до загального (Логіка, 1953, 92); Вона [критика] мусить бути не догматичною, а аналітичною, не дедуктивною, а індуктивною (Фр., XVI, 1955, 247).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | дедуктивний | дедуктивна | дедуктивне | дедуктивні |
Родовий | дедуктивного | дедуктивної | дедуктивного | дедуктивних |
Давальний | дедуктивному | дедуктивній | дедуктивному | дедуктивним |
Знахідний | дедуктивний, дедуктивного | дедуктивну | дедуктивне | дедуктивні, дедуктивних |
Орудний | дедуктивним | дедуктивною | дедуктивним | дедуктивними |
Місцевий | на/у дедуктивному, дедуктивнім | на/у дедуктивній | на/у дедуктивному, дедуктивнім | на/у дедуктивних |