дзьобнути
ДЗЬОБНУТИ, дзьобне і рідко ДЗЮБНУТИ, дзюбне, док. Однокр. до дзьобати і дзюбати. Звільнив обережно Василь синицю, Та вона встигла його дзьобнути за палець (Коп., Як вони.., 1961, 116); Вражий півень, як живий - тільки не дзюбне! (Вовчок, VI, 1956, 293); * Образно. Коли Василько з Грицем добігли до городів, біля них у землю дзьобнуло зразу дві кулі (Панч, Гарні хлопці, 1959, 80).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дзьобну | дзьобнемо |
2 особа | дзьобнеш | дзьобнете |
3 особа | дзьобне | дзьобнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | дзьобнув | дзьобнули |
Жіночий рід | дзьобнула | |
Середній рід | дзьобнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дзьобнімо | |
2 особа | дзьобни | дзьобніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | дзьобнувши |