ДИСКАНТ, а, ч. 1. Високий дитячий голос (хлопчиків). Тут, наодинці, ..він завів виспіваним, гнучким.. дискантом (Вас., II, 1959, 370); З 11 років він [С. Гулак-Артемовський] уже співав, маючи прекрасний дискант (Рильський, III, 1956, 355); // Високий, як у малих хлопчиків, звук. Гриміли баси Кирилового інструмента, заливаючи дріботливими дискантами і розважливими баритонами гірниче селище (Досв., Вибр., 1959, 324).

2. Співак з таким голосом. [Гострохвостий:] Мені здається, що я слухаю найкращих дискантів у концерті у семінарії, як зачую ваш голосок (Н. -Лев., II, 1956, 499).