дифтонг
ДИФТОНГ, а, ч. Сполучення двох голосних звуків, що вимовляються як один склад. Північні говори української мови мають особливого типу звуки - так звані дифтонги. Це звуки неоднорідної артикуляції, в яких переважає перший або другий компонент (Нариси з діалектології.., 1955, 21).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дифтонг | дифтонги |
Родовий | дифтонга | дифтонгів |
Давальний | дифтонгові, дифтонгу | дифтонгам |
Знахідний | дифтонг | дифтонги |
Орудний | дифтонгом | дифтонгами |
Місцевий | на/у дифтонгу | на/у дифтонгах |
Кличний | дифтонгу | дифтонги |