довершення
ДОВЕРШЕННЯ, я, с. Дія за знач. довершити і довершитися. Лисі і розкудовчені голови апостолів похилені в чеканні довершення важливого обряду (Ірчан, II, 1958, 123).
@ На (у) довершення - на додаток до всього попереднього. На довершення всього, як грім серед ясного неба, виявилось, що Неля задумала постригтися в монашки (Вільде, Сестри.., 1958, 368).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | довершення | довершення |
Родовий | довершення | довершень |
Давальний | довершенню | довершенням |
Знахідний | довершення | довершення |
Орудний | довершенням | довершеннями |
Місцевий | на/у довершенні | на/у довершеннях |
Кличний | довершення | довершення |