довірливий
ДОВІРЛИВИЙ, а, е. Який легко довіряє або схильний довіряти кому-небудь. Старий Бондар.. до інших (тільки не до «панів») довірливий і зичливий (Л. Укр., III, 1952, 721); Робота, як і велике свято, робить людей довірливішими і близькими (Коп., Вибр., 1953, 8); // Який виражає довір'я (про погляд, посмішку і т. ін.). Вона дивилася на всіх великими, по-дитячому довірливими очима, що випромінювали м'яке, ласкаве світло (Жур., Вечір.., 1958, 195); Мар'ян виломлює з кільця шматок пахучої зморшкуватої ковбаси і довірливим рухом подає Плачинді (Стельмах, Хліб.., 1959, 31).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | довірливий | довірлива | довірливе | довірливі |
Родовий | довірливого | довірливої | довірливого | довірливих |
Давальний | довірливому | довірливій | довірливому | довірливим |
Знахідний | довірливий, довірливого | довірливу | довірливе | довірливі, довірливих |
Орудний | довірливим | довірливою | довірливим | довірливими |
Місцевий | на/у довірливому, довірливім | на/у довірливій | на/у довірливому, довірливім | на/у довірливих |