ДОРОГА, и, ж. 1. Смуга землі, по якій їздять і ходять. А дівчина При самій дорозі Недалеко коло мене Плоскінь вибирала (Шевч., II, 1953, 21); Іван стояв на дорозі, дивився їй услід (Шиян, Переможці, 1950, 38); // Штучно створений засіб для пересування, сполучення і т. ін. За сахарнею здоровий двір був закиданий сажнями дров: звідтіль тяглась залізна дорога до заводів (Н.-Лев., II, 1956, 207); Якось його.. лиха година занесла на ожеред соломи, звідки солому подавали підвісною дорогою до корівника (Вишня, II, 1956, 89); // Смуга, що лишається як слід після руху кого-, чого-небудь. Корабель наш розрізує воду - І дорога блакитна перлиста Зостається широка за нами (Л. Укр., І, 1951, 17); * Образно. Став перед нами острів із моря.. А місяць вимостив золотом дорогу до нього (Коцюб., II, 1955, 302).

@ Бути на божій (останній) дорозі - бути при смерті. Позвав [Наум] панотця, той аж здивувавсь, що така здорова дівка у три дні, як занедужала, а вже й на божій дорозі (Кв.-Осн., II, 1956, 84); Бувши на останній дорозі і не маючи жодного.. приятеля, котрому довіряв би більше, ніж Джакомінові, приручив йому дівчинку свою, ..років десяти (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 326); Вибиватися (вибитися) на [широку] дорогу - після довгих шукань, невдач забезпечувати собі помітне місце в суспільстві. Тюрма лишилася десь позаду, як брудна помийна яма, яку довелося мені перейти вбрід, щоб вибитися на широку дорогу (Кол., На фронті.., 1959, 132); Забувати (забути) дорогу див. забувати; Зав'язати дорогу див. зав'язати; Зійти з рівної дороги - почати вести ненормальне життя; збочити. Він уболівав тепер за своїх, ковалівських, щоб не дати їм знову зійти з рівної дороги (Кучер, Трудна любов, 1960, 266); Обминати (обходити) десятою дорогою - не заходити куди-небудь, не зустрічатися з кимось. З того часу ресторани обминав [Боровий] десятою дорогою (Грим., Незакінч. роман, 1962, 151); Її й діти боялись, як вогню, сусіди вже і ті обходять десятою дорогою (Збан., Єдина, 1959, 142); Перейти дорогу - захопити, зробити те, на що розраховував інший. - Нашому малому хтось дорогу перейшов!.. (Ю. Янов., II, 1958, 417); Проводжати (провести) в останню (далеку) дорогу кого - ховати кого-небудь. Коли найближчих, найдорожчих ми В останню проводжаємо дорогу, - Над нами мав скорбними крильми Шопенів марш (Рильський, Дал. небосхили, 1959, 63); Скатертю дорога - уживається при потребі показати, висловити тому, хто йде, їде і т. ін., що за ним не дуже жалкують і без нього обійдуться. - Петруся нашого спитати, - хитнув [Артем] головою на перегородку, - і той знає, що до чого. А він... - Скатертю дорога! - каже. Ви бачили! (Головко, II, 1957, 447); Стояти (стати) на дорозі; Поперек дороги стояти (стати) - бути перешкодою комусь у досягненні чого-небудь. [Батура:] Я випадково став їм на дорозі... Треба зійти... (Корн., II, 1955, 250); - То, може, ти хочеш задля своєї шкури їм [страйкарям] поперек дороги стати? (Мур., Бук. повість, 1959, 23).

2. Місце для проходу, проїзду. Сплетені вусиками лози запиняють йому дорогу (Коцюб., І, 1955, 206); Всі з острахом одхилялись од нього й давали дорогу (Головко, II, 1957, 133); // перен. Доступ куди-небудь, можливість потрапити куди-небудь. Куди його послати, то найде дорогу (Вовчок, І, 1955, 346); Місто взято, цар в полоні. Що за славна перемога! От тепер уже одкрита Всім у рідний край дорога (Л. Укр., І, 1951, 377); Мені хочеться так підібрати акторів, дати їм такі ролі, щоб їм найменше довелося пробивати дорогу до вашого серця (Довж., III, 1960, 221).

@ Заказати дорогу - закрити доступ кому-небудь кудись. Макуха запевняв, що боятись нема чого, що це свої місця, куди німчура й ноги не суне. Одного разу наскочили, так їм до третіх віників заказали сюди дорогу (Ю. Бедзик, Полки.., 1959,119); Заступати (заступити) дорогу [у життя] кому, перед ким - ставати перешкодою на життєвому шляху кому-небудь. Ніхто зараз не може перед нею заступити дорогу у життя (Коз., Сальвія, 1959, 192); Пробивати (пробити) собі дорогу - добиватися успіхів у бажаній справі.

3. Перебування в русі (йдучи або їдучи куди-небудь). Остап і Соломія були стомлені дорогою (Коцюб., І, 1955, 353); Вона заходилась збирати чоловіка в дорогу (Збан., Переджнив'я, 1960, 276).

4. у знач. присл. дорогою. Під час руху, подорожування куди-небудь. Довідавшись дорогою від хлопчика.., що Шакули померли, він, зітхнувши, промовив: - Прости їм, господи (Коцюб., І, 1955, 449).

5. Правильний напрямок для руху кого-небудь. Шлях у місто мені вже знайомий був, - кілька раз з дядьком та з дядиною їздили у ярмарок: нічого було питати дороги (Мирний, І, 1954, 73); // перен. Напрямок діяльності, шлях розвитку. - Ти знайшов собі дорогу, Ти знайшов собі мету, Але нам ніщо вважати Ту дорогу за святу (Фр., XIII, 1954, 360); Леся Українка була геніальною поетесою, вона йшла своєю власною дорогою, але Шевченко завжди для неї залишався високим зразком самовідданого служіння народові (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 635); Спільна дорога у всіх [дівчат], та окремий у кожної шлях (Рильський, Орл. сім'я, 1955, 5).

Виходити (вийти) на вірну дорогу - ставати на правильний шлях у своїй діяльності. Ледве вийшовши з тупика на вірну дорогу, я знов пішов назад (Моє життя в мист., 1955, 56); По дорозі: а) в одному напрямку з ким-небудь. - Сідай, дівчино, на мій віз, я підвезу тебе до Ланів, мені по дорозі! (Вовчок, І, 1955, 351); б) попутно, мимохідь. Гостювала [дочка знайомих] в Журбівці в тьоті, що за лікарем.. Та оце по дорозі й до нас заїхали [з братом] (Головко, II, 1957, 248); в) разом ідучи, їдучи. Дядько Гордій про лист згадав, що казав ото Давид по дорозі, але Зінька цього вже не чула (Головко, II, 1957,173); Показувати (показати) дорогу [далі] - не погоджуватися з чим-небудь, не задовольняти прохання кого-небудь. На що вже Нестір був майстер проситися, але і йому раз у раз показували дорогу далі (Гончар, Таврія.., 1957, 17); Туди й дорога кому - хто-небудь того й заслуговує, не вартий співчуття. Вона сиділа, сиділа, та як крикне на мене: - Вішайся, дурна бабо! Туди тобі й дорога! І пальцем не поворухну! (Ю. Янов., І, 1954, 59).

ДОРОГИЙ, а, е; вищ. ст. дорожчий. 1. Який коштує великі гроші; протилежне дешевий. Везе Марко Катерині Сукна дорогого (Шевч., 1,1951, 322); Велів [цар] собі віз золотий зробити, Камінням дорогим його приоздобити (Фр., XIII, 1954, 382); // Високий (про ціну). Капіталісти одержують з колоній для своїх фабрик та заводів по дешевій ціні різну сировину, а промислові товари продають в колоніях по дорогих цінах (Ек. геогр. заруб, країн, 1956, 8).

2. перен. Який високо ціниться, оберігається, яким дорожать. А тим часом дорогії Літа тії молодії Марне пронеслись (Шевч., II, 1953, 145); - Коли життя вам дороге, Кладіте зброю долі! (Л. Укр., І, 1951, 359); Герта нічого не відповідає - вона розмірковує, адже дорогі хвилини, секунди (Хижняк, Тамара, 1959, 259).

3. Близький, милий серцю. Ім'я Шевченка було, є і буде дорогим для всіх народів Радянського Союзу (Корн., Разом із життям, 1950, 27); Ганна тужить. А ти гадав, що виграв бій.., не ти, Захар їй дорогий, Захар їй найдорожчий (Дор., Три богатирі, 1959 , 68); До болю близька, До сліз дорога ця земля під ногами! (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 259); // Бажаний, жданий (про гостей). Все стояло на столі і тільки дожидало дорогих гостей (Мирний, IV, 1955, 49); - Війну закінчимо - прямо з частини разом поїдемо. Дорогим гостем будеш (Головко, І, 1957, 283); // У звертанні -для вираження любові, приязні. Дорогий друже! Довго чекав ти мого листа і, як тепер бачу, не даремне сподівався хоч через мене дихнути родинним теплом (Коцюб., II, 1955, 356).

@ 3 дорогою душею див. душа.