досвітки
ДОСВІТКИ1, ток, мн., рідко. Те саме, що досвіток. Зимові деньки сумрачні, зимові вечори і досвітки довженні, як море (Фр., І, 1955, 153); Погасне світло; та палають очі, Аж поки досвітки в вікно тихенько Заглянуть сивими очима (Л. Укр., І, 1951, 180).
ДОСВІТКИ2, ток, мн., заст. Зібрання сільської молоді, організовані для спільної праці і розваг в осінній та зимовий час. Оце було як підуть на досвітки, то дідова дочка пряде, а бабина, знай, цілу ніч гуляє з хлопцями та крутиться (Укр.. казки, 1951, 333); На улиці невесело, В хаті батько лає, А до вдови на досвітки Мати не пускає (Шевч., II, 1953, 128); Маланка взяла прядку, подалася на досвітки (Горд., І, 1959, 25).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | досвітки | |
Родовий | досвіток | |
Давальний | досвіткам | |
Знахідний | досвітки | |
Орудний | досвітками | |
Місцевий | на/у досвітках | |
Кличний | досвітки |
досвіток
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | досвіток | досвітки |
Родовий | досвітку | досвітків |
Давальний | досвіткові, досвітку | досвіткам |
Знахідний | досвіток | досвітки |
Орудний | досвітком | досвітками |
Місцевий | на/у досвітку | на/у досвітках |
Кличний | досвітку | досвітки |