досита
ДОСИТА, присл. До повної ситості. На кінець обіду всі.. відчули, що поїли досита (Скл., Святослав, 1959, 287); // перен. До повного задоволення. - Прощай, Солохо! - каже Горпина, коли надивилась досита на її ясну ухмилку (Мирний, І, 1954, 58); Не міг [Безбородько] досита намилуватись своїм відбитком у дзеркалі (Вільде, Сестри.., 1958, 217).