дріб'язковий
ДРІБ'ЯЗКОВИЙ, а, е. 1. Який базується на чому-небудь дрібному, неістотному, незначному або виявляється у дрібницях. Валентина зрозуміла, що Федір пішов на цей дріб'язковий обман лише для того, щоб разом з нею, без Віктора, їхати додому (Руд., Вітер.., 1958, 46); Дівчина глянула на делегатів.. так, ніби хтось звинуватив їх в чомусь дріб'язковому, нехорошому, і вона рішуче відкидала це образливе звинувачення (Жур., До них іде.., 1952, 87); // Який не має істотного значення, не заслуговує на увагу; другорядний, незначний. Комедійність сюжету зовсім не означає, що цей сюжет може бути дріб'язковим за своїм змістом (Вітч., 8, 1958. 166); Подряпини, які він дістав, продираючись через сад, були дріб'язкові (Руд., Остання шабля, 1959. 63).
2. Схильний надавати великого значення чому-небудь неістотному, незначному. Були серед них, крім хороших [людей], очевидно, і нехороші, дріб'язкові, заздрісні, злі (Гончар, III, 1959, 135).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | дріб'язковий | дріб'язкова | дріб'язкове | дріб'язкові |
Родовий | дріб'язкового | дріб'язкової | дріб'язкового | дріб'язкових |
Давальний | дріб'язковому | дріб'язковій | дріб'язковому | дріб'язковим |
Знахідний | дріб'язковий, дріб'язкового | дріб'язкову | дріб'язкове | дріб'язкові, дріб'язкових |
Орудний | дріб'язковим | дріб'язковою | дріб'язковим | дріб'язковими |
Місцевий | на/у дріб'язковому, дріб'язковім | на/у дріб'язковій | на/у дріб'язковому, дріб'язковім | на/у дріб'язкових |
дріб'язок
ДРІБ'ЯЗОК, зку, ч. 1. збірн. Невеликі предмети, речі. - Пішла я вчора на Хрещатик скуповувать по магазинах деякий дріб'язок (Н.-Лев., IV, 1956, 236); На комоді розставлено з десяток фотографій та чимало різного дешевого дріб'язку для жіночого вжитку і для прикрас (Коп., Вибр., 1953, 262).
2. збірн., розм. Малі діти. [Бичок:] Гріх тобі так за одною дитиною пеклуватися і печалюватися, а про других забувати, а у тебе ще їх тройко, треба поберегти себе задля того дріб'язку (Кроп., І, 1958, 467); Дома десь там діти, дріб'язок голодний чекає на неї, а вона [мати] сіла на гряділь і плаче (Д. Бедзик, Студ. Води, 1959, 23);//Живі істоти малого розміру в порівнянні з іншими однорідними. Щодень вивозили [селяни] на торг цілі мішки раків.. Але так само швидко і потік зовсім опустів, і в ньому лишився тільки дріб'язок (Фр.. III, 1950, 52); Кожного разу дрібноти по півцебра залишається в сітці. Там такий дріб'язок, самі мальки (Донч., VI, 1957, 263).
3. мн. і збірн. Невеликі шматочки, маленькі частини чого-небудь. Годинник дзенькнув і розбився на дріб'язки (Н.-Лев., II, 1956, 203); Град крижаного дріб'язку посипався на палубу (Трубл., І, 1955, 491).
4. Щось незначне, неважливе, нікчемне. Цілком безтурботна людина сиділа перед слідчим, мріяла про дощ, поле, хтозна про що, заклопотана, певне, хатніми дріб'язками, далека від усяких громадських справ (Горд., І, 1959, 315); - Тільки не кожен те велике вміє в собі відшукати. На поверхню душ випливає мотлох і дріб'язок, і потрібна зібраність, неабияка воля, щоб.. дістатись до великого (Руд., Остання шабля, 1959, 248).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дріб'язок | дріб'язки |
Родовий | дріб'язку | дріб'язків |
Давальний | дріб'язкові, дріб'язку | дріб'язкам |
Знахідний | дріб'язок | дріб'язки |
Орудний | дріб'язком | дріб'язками |
Місцевий | на/у дріб'язку | на/у дріб'язках |
Кличний | дріб'язку | дріб'язки |