ДУМКА, и, ж. 1. Те, що з'явилося в результаті міркування, продукт мислення. І свої думки, і його солодкі слова склались в її серці, як сплетені квітки в віночку (Н.-Лев., III, 1956, 340); Перша його думка була побачити Настю та дізнатись від неї, що се таке сталося (Коцюб., І, 1955, 24); // Припущення, передбачення. - Ні, брати! - відповів їм Микула, якого злякала сама думка проте, що вони, сини старійшини, підуть.. до князя (Скл., Святослав, 1959, 25); Вустимкові стає страшно від думки, що туди [в глинище] можна впасти (Багмут, Опов., 1959, 11); // Намір, замисел, задум. Спитай [Галочку] об чім-небудь, зараз зирк з-під своїх війок - вже й догадалася, з якою думкою питають її, вже такий і одвіт дасть (Кв.-Осн., II, 1956, 316); В пана була думка й справді оддати Джерю й Кавуна в москалі (Н.-Лев., II, 1956, 191); // Знання в якій-небудь галузі. На «Запоріжсталі» особливо виразно показала свою творчу дозрілість радянська інженерна думка (Літ. газ., 1.1 1948, 2).

@ Доходити (дійти) [до] думки див. доходити;

Думкою багатіти - потішати себе намірами, задумами. Розумний б'є на те, що справді в нього є, А дурень думкою, як кажуть, багатіє (Гл., Вибр., 1957, 171); Думки забігають наперед див. забігти; Думкою забігати наперед див. забігати; Думка западала (запала, приходила, прийшла, лізла, влізла і т. ін.) - думка з'являлася, виникала. Якщо вам западала у голову така думка, то геть женіть її від себе (Мирний, V, 1955, 385); - А що, як поїхати в «Зорю»? - прийшла йому в голову раптова думка (Тют., Вир, 1964, 99); Ця думка припливла йому до голови під час обіду (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 63); Задня думка див. задній; Залітати (залетіти) в думках (думкою, думками) див. залітати¹; Зводити (звести) докупи думки див. зводити; Зв'язувати (зв'язати) докупи (в одне ціле) думки див. зв'язувати; Казати (говорити і т. ін.) собі на (в) думці (думках) - міркувати, думати. Поглядаючи на своє зібрання, казала [відьма] собі на думці: - Є усяке; не піду до людей позичати (Кв.-Осн., II, 1956, 189); Я був невимовно щасливий і в думці собі говорив: ага! ага! (Коцюб., II, 1955, 255); На мою (його, вашу і т. ін.) думку; По моїй (його, вашій і т. ін.) думці, у знач. вставн. сл. - указують, кому належить думка. Сьогодні мав цілу баталію з редактором.. На його думку, стаття написана нецензурно (Коцюб., III, 1956, 168); Від сього, по моїй думці, багато залежить, як має обернутися справа (Л. Укр., V, 1956, 21); На думку Федоренка, до ворожої застави лишилося яких-небудь півтораста кроків (Кач., Вибр., 1953, 382).

2. Відображення об'єктивної дійсності в поняттях, судженнях, висновках; процес мислення. Думка її уперто працювала в одному напрямку: вона пригадувала все, що чула в дитячих літах про відьом (Коцюб., І, 1955, 279); Геніальна думка Леніна напружено працювала над всією сукупністю найскладніших питань нової історичної епохи - епохи імперіалізму (Біогр. Леніна, 1955, 142); Франко - поет боротьби і труда, поет глибокої думки і невтомної пристрасті (Рильський, III, 1956, 111).

@ Викинути з думки; Покинути думку - перестати думати про кого-, що-небудь, забути кого-, що-небудь. Літ, може, п'ятнадцять, як пішов [Остап] на Дін. Уже його й з ревізії викинули, не тільки з думки (Мирний, II, 1954, 38); Треба було покинути думку про якесь справжнє діло серед свого люду, у рідній країні (Коцюб., І, 1955, 223); Мати (є, було) на думці - думати про кого-, що-небудь. Ще за панської Польщі Євстафій мав собі на думці: Касіян Скиба - комуніст, бо хоче людям добра... (Чорн., Пісні.., 1958, 10); Хима знала, чого сумує старий, що в нього на думці (Коцюб., І, 1955, 90); Не йде на думку - не хочеться думати, згадувати про кого-, що-небудь. Не їла [Ївга] з самого ранку нічогісінько.. Нічого й на думку не йде! (Кв.-Осн., II, 1956, 273); Не мати (не було) на (в) думці - не думати про що-небудь, не допускати чогось, не мати наміру що-небудь робити. Вона ніколи і в думці не мала почути таке від сина (Мирний, І, 1954, 158); В той день Ерік і на думці не мав, що незабаром Олесь стане найближчим його другом (Панч, Ерік.., 1950, 6); Не сходити (не виходити, не йти і т. ін.) з думки - весь час думати, не забувати про кого-, що-небудь. Мені з думки не сходить Оксана з її істерією (Л. Укр., V, 1956, 414); Дівчина в його з думки не йшла (Вовчок, І, 1955, 351);

Спадати (спасти, западати, запасти, приходити, прийти, спливати, спливти, навертатися, навернутися і т. ін.) на думку кому - починати думати про кого-, що-небудь. Став [солдат], озирнувся, щось спало на думку, і зник за горою (Довж., І, 1958, 35); А він [Дмитро] і приходить на думку [Марті] точнісінько таким, як з Варивоном приходив (Стельмах, II, 1962, 342); Тільки й думки (на думці) - постійно думати про кого-, що-небудь. Сказано, як молоде, то й гадок не має; тільки й думки, як би погулять весело (Вовчок, І, 1955, 21); Спокійно живе [графиня] серед панських вигод, їй тільки й на думці пишнота (Л. Укр., І, 1951,439); Узяти на думку - почати думати. Він зараз узяв на думку, як би то йому свого сотника зовсім з'їсти (Кв.-Осн., II, 1956,188).

3. Те, чим заповнена свідомість. У мене одна думка: як би нам нашу красну мову так високо підняти, як підняв її Шевченко у пісні (Мирний, V, 1955, 362); Капітан ішов і йшов, не зупиняючися, все занятий своїми думками (Фр., VI, 1951, 413).

4. тільки мн. Система переконань, поглядів, уявлень. Повної ідентичності в думках і почуттях двох дорослих і під різними впливами вихованих людей, я пересвідчена, не може бути (Л. Укр., V, 1956, 344); Під час перебування гвінейської урядової делегації в Радянському Союзі відбувся обмін думками в різних питаннях радянсько-гвінейських відносин (Рад. Укр., 27 .VIII 1959, 1).

Громадська думка - погляди широкої громадськості на що-небудь. [В а ся:] Ми настоюємо, щоб у цьому питанні була зважена громадська думка інституту (Мик., І, 1957, 357).

5. Українська і польська народна пісня (лірична або епічна), часто журливого характеру. Раз у неділю після обіду вийшов [дід] у садок і каже мені: - Хочеш, Орисю, я тебе навчу пісень і думок? (Стор., І, 1957, 101); Він почав коломийкою, далі перейшов на тужливу думку (Фр., VIII, 1952, 33); // Назва окремих розділів (частин) лірико-оповідального, музично-сценічного або інструментального твору; // Назва деяких самостійних вокальних або інструментальних творів. Ватя одчинила піаніно, сіла й почала награвати українські думки Завадського (Н.-Лев., IV, 1956, 114).