дурнісінько
ДУРНІСІНЬКО, присл., розм. 1. Даром, ні за що, без оплати. - Нажала тобі дурнісінько півкопи жита, а ти й добридень не скажеш! (Н.-Лев., II, 1956, 8); - Справді світ інший настає, - думала стара, - бо брат з брата дурнісінько гроші цупить, не соромлячись ні людей, ні бога (Коцюб., І, 1955, 108).
2. Зовсім даремно, без потреби, без причини. - Ти дурнісінько на мене сердишся. Я молода, люблю товариство, - без його мені важко, - нудьга бере (Н.-Лев., III, 1956, 101).