ДУШ, у, ч. 1. Пристосування для обливання тіла водяними струминками. Кожні дві кімнати мали свій душ, свою ванну (Руд., Вітер.., 1958, 107); При роботі, зв'язаній із забрудненням тіла, необхідно митися в лазні або під душем щодня (Як запоб. заразн. хвор.., 1957. 20).

2. Водолікувальна або гігієнічна процедура, при якій водяний струмінь діє на тіло людини. [Ніна:] Спробуйте душ Шарко. Як у вас з кров'яним тиском? (Коч., II, 1956, 273); Після напруженої роботи на комбайновому агрегаті у спеку приємно прийняти холодний душ (Колг. Укр., 8, 1956, 11); * У порівн. Як холодний душ, ці слова протверезили одразу Віктора (Головко, І, 1957, 456).

ДУША, і, ж. 1. Внутрішній психічний світ людини, з її настроями, переживаннями та почуттями. Чужа душа - темний ліс (Укр.. присл.., 1955, 265); Оксані стало на душі трошки веселіше (Кв.-Осн., II, 1956, 458); В дитячій душі Франка зродилась вічна вражда проти усякої неволі та тиранства (Коцюб., III, 1956, 27); // За релігійними уявленнями - безсмертна нематеріальна основа в людині, що становить суть її життя, є джерелом психічних явиш і відрізняє її від тварини. [Маруся:] Тіло вмре, а душа ніколи не вмирає (Мирний, V, 1955, 95); Вони [релігія й ідеалізм] розглядають їі [людину] як істоту, що складається з двох відокремлених і прямо протилежних начал: плоті і душі (Наука.., 8, 1959, 45); * Образно. У вірша є жива душа і тіло, Своє обличчя, навіть певна стать (Воронько, Тепло.., 1959, 182); * У порівн. - Добре тобі казати, яку тебе повна хата дівок, а у мене одна, як душа (Коцюб., II, 1955. 14).

@ Відводити (відвести, одводити, одвести) душу:

а) ділитися своїми переживаннями, думками. Хотілося [Рідкодубові] з ким-небудь одвести душу, поговорити по-товариському, порадитись (Кир., Вибр., 1960, 196);

б) задовольняти яке-небудь сильне бажання. Коломієць був завзятий курець, і Ярошенко відводив душу, посмоктуючи свою люлечку (Речм., Весн. грози, 1961, 64); Хотілося вхопити отут у темряві горло ворога й мовчки, щоб не заважали свідки, відвести душу (Ле, Міжгір'я, 1953, 539); Віддавати (віддати) богові (богу) душу див. віддавати.

2. Сукупність рис, якостей, властивих певній особі. Доброї душі дівчина, а от з пантелику збилася та й гине (Мирний, V, 1955, 211); Гончар сильний в повісті «Земля гуде» любовним, поетичним, проникливим зображенням хороших, красивих душею радянських людей (Про багатство л-ри, 1959, 184); // Людина як носій тих чи інших рис, якостей. На грудях [мерця] тихо бряжчали мідяні гроші, скинуті добрими душами на перевіз (Коцюб., II, 1955, 355); Командир Матте.. підійшов до [вбитих] розвідників. Нічого не відбилось на його обличчі. Це була залізна душа (Ю. Янов., І, 1958, 115); // Почуття, натхнення, енергія. Сей же, як до чого став, - і очей не зведе, і думки ні на що не зверне, - уся душа його в роботі (Вовчок, І, 1955, 275); Скільки душі вклав Тарас у цю справу (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 334); // Про людину з прекрасними рисами характеру. - А як дізнається капітан? - запитав Тюрін. - Це ж обман командира!.. - ..Він - душа-чоловік! - заспокоїв Григорій (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 37).

$ Вкладати (вкласти) душу див. вкладати; Зворушувати (зворушити) душу див. зворушувати.

3. розм. Про людину (найчастіше при визначенні кількості). За комірне й харчування будемо платити йому за добу з душі.. по п'ять карбованців (Досв., Вибр., 1959, 43); По виробництву чавуну, сталі, прокату і залізної руди на душу населення наша республіка вже випередила всі європейські капіталістичні країни (Наука.., 12, 1957, 2).

^Ревізька душа, іст. - особа, занесена в список для нарахування подушної податі. Казна наділила казенним селянам по п'ять десятин на ревізьку душу, а пан віддав тільки три з половиною (Стельмах, Хліб.., 1959, 206).

@ Заяча душа - боязка, полохлива людина. Нічого, крім презирства, в неї до цих паненят нема, всі вони заячі душі (Кач., II, 1958, 33); Ні (й) душі - абсолютно нікого; пусто. Зв'язковий.. підвівся й поглянув навкруги. Ніде ні душі, майдан порожній (Ю. Янов., IV, 1959, 174); Одним-одна (сама) душею - без нікого, абсолютно одна. Задумалась.., як вона сама собі, одним-одна душею, буде повертаться у такому великому городі меж [між] панами (Кв.-Осн., II, 1956, 281); Занедужала Галя... Лежала собі сама душею (Вовчок, І, 1955, 154); Проклята (чортова, іродова, анахтемська і т. ін.) душа - лайливі вирази. Він стискував зуби. - Прокляті душі!.. на вас трохи такої муки, трохи каторги... (Мирний, II, 1954, 199); - Дійсно, стоять [німці]. От, чортові душі, - махають зупинитися (Ю. Янов., І, 1958, 280); Стояти над душею - надокучати присутністю, невідступним переслідуванням і т. ін. Тут же вона.. зітхнула - одійшла; ніхто над її душею не стояв (Григ., Вибр., 1959, 123); Чорнильна душа: а) (заст., жарт.) канцелярський чиновник, працівник канцелярії. [Ковшик:] Де мій секретар? Де мій бюрократ? (Побачила в саду Кандибу.) Іди сюди, чорнильна твоя душа... (Корн., II, 1955, 207); б) (у кого, зневажл.) той, хто виявляє інтерес лише до канцелярських, бюрократичних справ. І тим, в кого зачерствіла Чорнильна душа, Хлюпни, поете, піснею І шумом комиша (Забашта. Калин, кетяг, 1956, 7).

4. перен., чого. Саме основне в чому-небудь, суть чогось; // Центральна фігура чого-небудь. Він сидів між господинею й господарем як сам не свій,.. без того дотепу, який робив його звичайно душею товариства (Фр., VII, 1951, 340); Душею фільму [«Щорс»], сповненого революційного вогню і пристрасті, є український народ, що бореться (Укр. кіномист., II, 1959, 136).

5. розм. Заглибина в нижній передній частині шиї. Вирядиться [Маруся] у баєву червону юпку, застебнеться під саму душу, щоб нічогісінько не видно було (Кв.-Осн., II, 1956, 26); Довге намисто червоніло на довгій шиї, на душі блищав великий срібний дукач (Мирний, III, 1954, 176).

@Без душі>, заст.: а) дуже сильно, до нестями. [Виборний:] Наталка без душі його любить, через його всім женихам одказує (Котл., II, 1953, 14); б) мертвий. Зразу ж біля діброви побачив Микула трьох турків на землі: два з них лежали вже без душі, один ще стогнав (Мак., Вибр., 1956, 568); Брати за душу див. брати; В душі похолонуло (похололо) у кого - сильне хвилювання, страх охопили кого-небудь. Як сказала вона це - в мене в душі похололо (Н.-Лев., III, 1956, 267); Віддавати (віддати) душу (життя) за кого - що див. віддавати; Віддавати (віддати) душу (серце) кому див. віддавати; Від (од) [усієї] душі - щиро. - Дуже мене тішить од душі.., що Ви вже сидите.. і краще себе почуваєте (Коцюб., III, 1956, 447); Влазити (влізти) в душу див. влазити; В одну душу - настійливо, наполегливо. - Там твоя дівчинка вимагає, -згадує хазяйка, - в одну душу попали їй одежу, в якій ви прибули! (Ю. Янов., IV, 1959, 210); До глибини душі див. глибина; [Не] до (по) душі - [не] подобатися. Якась дурна делікатність причепиться часом і не можеш одмовитися зробити те, що не по душі (Коцюб., III, 1956, 152); Ярославі переїзди й мандрівки були дуже по душі (Дмит., Розлука, 1957, 164); До (по) душі припадати (припасти, прийти, прийтися і т. ін.) - подобатися. - Раз чув, як ти комусь читала вголос мою повість.. - так можна читати тільки те, що до душі припадає (Л. Укр., III, 1952, 688); Комплексне змагання припало до душі людям (Руд., Вітер.., 1958, 336); Душа в душу: а) у повній згоді, дружно. [Степан:] Ким я був у колгоспі? Про мене йшла слава і жили з тобою душа в душу, а тепер, виходить, ти наді мною начальство (Корн., II, 1955, 117); б) відверто, щиро. Під час практичних занять десь в степу чи на дослідних, ділянках можна було поговорити [з учителями] про все одверто, душа в душу (Гончар, Таврія.., 1957, 53); Душу вивертати див. вивертати; Душею і тілом - повністю, цілком. Душею і тілом був [Глухенький] відданий артілі (Гончар, Новели, 1954, 139);

Душею наложити (накласти) - загинути, умерти. - А тепер ще плентайся до Гудзя!.. - сердився Грицько, - Душею наложиш через їх, проклятих!.. (Мирний, III, 1954, 13); Душа не лежить до кого-чого - немає прихильності до кого-, чого-небудь; не подобається хто-, що-небудь. - У Валентини до цього душа не лежить,- без найменшого жалю в голосі промовив Федір (Руд., Вітер.., 1958, 141); Душа не на місці - охопило почуття тривоги, сильного занепокоєння. Іде Федір за паном у двері - серце тремтить, душа не на місці (Мирний, IV, 1955, 225); Душі не чути в кому - дуже любити, жаліти кого-небудь. Уляна душі в йому не чула, куди сама йшла і його за собою вела (Мирний, І, 1954, 300);

Душу проквасити див. проквасити; Душу рве (огортає, облягає, гнітить і т. ін.) - хто-небудь дуже переживає; кого-небудь охоплюють сильні почуття туги, нудьги, тривоги і т. ін. І вдень мені в очах стоїть той гість дивний, А душу рве й гнітить нескінчена розмова... (Л. Укр., І, 1951,124); Чується туга невимовна, та туга, що огортав самотню душу серед пустині німої... (Мирний, III, 1954, 196); Душа [аж] у п'ятах (у п'ятках); Душа у (під) п'яти ховається (заглядає і т. ін.) - страшно кому-небудь, лякається раптом хтось. Як замахнеться було мати, так у мене душа аж у п'ятах (Вишня, І, 1956, 8); Раз канчуком вчеше [пан] - до печінки дійме, а голосом крикне - душа з ляку аж.. під п'яти ховається (Мирний, IV, 1955, 220); Душею чути - відчувати. [Лицар:] Шкода! Або не сокіл я, або спалила мені неволя крила, тільки чую, душею чую - їм не відрости (Л. Укр., II, 1951,217); Заглядати (заглянути) в душу див. заглядати; Закропити душу див. закропити; Западати (запасти) в душу див. западати; Звеселяти (звеселити) душу див. звеселяти; 3 відкритою душею - щиро, з радістю. Вони зустрічали нас з відкритою душею, з осміхненим лицем (Минко, Намасте.., 1957, 78); Звіряти (звірити) душу див. звіряти; З дорогою (радою) душею - з задоволенням, з приємністю. Щодо об'єму томиків, то справу цю з дорогою душею полишаю Вам (Коцюб., III, 1955, 205); З душею втекти (вирватися і т. ін.) - залишитися живим. От гостював, - насилу з душею вирвався! (Укр.. присл.., 1955, 225); З (від) душі - дуже щиро, від усього серця. Чорнявую з душі люблю, На біляву залицяюся, А з рудою-препоганою Хіба піду розпрощаюся! (Укр.. лір. пісні, 1958, 211); Андрій Іванов підійшов до студентки Драгомирецької і від душі потис їй руку (Смолич, Мир.., 1958, 58); З душі верне див. вернути¹; Кривити душею - бути нещирим, лицемірити. У листах до Марини писав [Андрій] чисту правду, бо взагалі кривити душею не вмів (Дмит., Наречена, 1959, 156); Лізти в душу див. лізти; Мати (зоставатися, бути) за душею - мати яку-небудь власність, кошти і т. ін. - Чи має що за душею її батько? (Н.-Лев., II, 1956, 315); Не йде на душу - не хочеться їсти, робити що-небудь. Зранку Василь пішов у школу, жде - не дождеться його Параска; їжа їй не йде на душу (Мирний, IV, 1955,116); Видно було, що погода гнітить його і робота не йде на душу (Коз., Сальвія, 1959,103); Не мати за душею -не мати нічого, ніякої власності, коштів. Помітивши до себе увагу, старий скупо посміхнувся: - То й гроша не мав за душею, а тепер двадцятий'ятитисячником став (Панч, Синів.., 1959, 6); Ні за цапову (пухлу) душу - даром, марно; ні за що. - Найдужчі у світі - ви? Невже ні за цапову душу Вам [до мишей] тура віддать свого мушу? (Нех., Казки.., 1958, 96); - Ну, думаю, пропадеш ти, Панасе, ні за цапову душу (М. Ол., Чуєш.., 1959, 8); [Залітайко:] Ех і становище. Гірше за губернаторське.. Погибну я ні за пухлу душу (Мик., І, 1957, 292); Плювати (наплювати) в душу - ображати кого-небудь, торкаючись найдорожчого, заповітного. - Так, але за що він мені наплював у душу? - пригадав він розмову з Кузем (Тют., Вир, 1964, 32); По душі дерти див. дерти; Скільки душа забажає (захоче і т. ін. ) - досхочу, вволю; без обмеження; Чого душа забажає (захоче, запрагне і т. ін. ) - хто-небудь мав можливість задовольнити всі бажання і прагнення, хто-небудь не має обмежень ні в чому. Живе Федір у дворі, як у бога за пазухою. Все йому є, чого душа забажає (Мирний, IV, 1965, 230); Все, чого душа запрагне, Я створю в одну хвилину (Л. Укр., І, 1951, 368).