дядьківський
ДЯДЬКІВСЬКИЙ, а, е. Належний дядькові (у 1-3 знач.). Погиба, поклавши голову на сіно, лежить у дядьківській клуні (Стельмах, II, 1962, 50); Вона їхала на газиках, тряслась на дядьківських возах.. Та більше йшла (Автом., Так народж. зорі, 1960, 9); // Власт. дядькові (у 3 знач.). Крізь трохи зіщулені вії дивилися допитливо-розумні, з дядьківською хитринкою, сірі очі (Жур., Опов., 1956,14); [Сокіл:] В тебе ще стара, дядьківська психологія інколи верх бере... (Зар., Антеї, 1962, 52).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | дядьківський | дядьківська | дядьківське | дядьківські |
Родовий | дядьківського | дядьківської | дядьківського | дядьківських |
Давальний | дядьківському | дядьківській | дядьківському | дядьківським |
Знахідний | дядьківський, дядьківського | дядьківську | дядьківське | дядьківські, дядьківських |
Орудний | дядьківським | дядьківською | дядьківським | дядьківськими |
Місцевий | на/у дядьківському, дядьківськім | на/у дядьківській | на/у дядьківському, дядьківськім | на/у дядьківських |