ДІЙСНІСТЬ, ності, ж. 1. Те, що насправді існує або існувало; реальність. Вчора се була казка, сьогодні дійсність, що ж дивного тут? (Коцюб., II, 1955, 78); Електрика стала не мрією, а дійсністю (Кучер, Засвіт. вогні, 1947, 20); // Те саме, що істина 1. Урочище, куди призначили на роботу Кардаша, лісоводи називали «Кара-Кумами», і це відповідало дійсності (Жур., Звич. турботи, 1960, 16).

В дійсності - насправді, дійсно. Ми йшли.. тією самою стежкою, що, здавалось, кінчалася морем, але в дійсності вона кінчалася сходами (Л. Укр., III, 1952, 604); [Огнєв:] Мене не цікавить, що думаєте ви, а цікавить, що є у німців в дійсності (Корн., II, 1955, 25).

2. Об'єктивний світ в усій його різноманітності. За водою спливе в синє море Все, чим дійсність гірка та сумна (Граб., І, 1959, 335); Ніякого прикрашування дійсності, ніякого замилювання очей (Вишня, І, 1956, 367).