дільник
ДІЛЬНИК, а, ч. 1. Число, на яке ділять інше число. Якщо ділене й дільник помножити (або поділити) на те саме число, то частка не зміниться (Алг., І, 1956, 13).
2. Деталь у деяких механізмах, машинах, яка відокремлює, відділяє що-небудь в процесі роботи механізму. Жатка обладнана змінними дільниками, призначеними для збирання довгосоломистих хлібів, та універсальним ексцентриковим мотовилом (Колг. Укр., 8, 1961, 14).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дільник | дільники |
Родовий | дільника | дільників |
Давальний | дільникові, дільнику | дільникам |
Знахідний | дільник | дільники |
Орудний | дільником | дільниками |
Місцевий | на/у дільнику | на/у дільниках |
Кличний | дільнику | дільники |