електротехнік
ЕЛЕКТРОТЕХНІК, а, ч. Фахівець з електротехніки. На заводі Мишко за.. помічника електротехніка (Мик., II, 1957 87).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | електротехнік | електротехніки |
Родовий | електротехніка | електротехніків |
Давальний | електротехнікові, електротехніку | електротехнікам |
Знахідний | електротехніка | електротехніків |
Орудний | електротехніком | електротехніками |
Місцевий | на/у електротехніку, електротехнікові | на/у електротехніках |
Кличний | електротехніку | електротехніки |
електротехніка
ЕЛЕКТРОТЕХНІКА, и, ж. Наука нро електромагнітні явища та практичне використання їх у народному господарстві та побуті. На основі цього вчення [про електричні явища] створились широкі технічні галузі знання - електротехніка і радіотехніка (Фізика, II, 1957, 81); Він.. добре знав електротехніку (Кучер, Трудна любов, 1960, 447).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | електротехніка | електротехніки |
Родовий | електротехніки | електротехнік |
Давальний | електротехніці | електротехнікам |
Знахідний | електротехніку | електротехніки |
Орудний | електротехнікою | електротехніками |
Місцевий | на/у електротехніці | на/у електротехніках |
Кличний | електротехніко | електротехніки |