епігон
ЕПІГОН, а, ч. Послідовник якого-небудь напряму (в політиці, науці, мистецтві і т. ін.), який не має творчої самостійності і в нових умовах механічно відтворює застарілі ідеї. ..новоіскрівці є епігонами економізму.. (Ленін, 9, 1949, 86); Проти націоналістичних поетиків, епігонів буржуазно-декадентського мистецтва спрямовані вірші Тичини «Один в любов...» і «Плюсклим пророкам» (Іст. укр. літ., II, 1956, 358).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | епігон | епігони |
Родовий | епігона | епігонів |
Давальний | епігонові, епігону | епігонам |
Знахідний | епігона | епігонів |
Орудний | епігоном | епігонами |
Місцевий | на/у епігоні, епігонові | на/у епігонах |
Кличний | епігоне | епігони |